Йшов мокрий сніг. Я минула кілька кварталів і завернула за ріг.
Біля тротуару стояв поліційний ‘МІЦУБІСІ’ із мигалкою. Трохи віддалік посеред тротуару переминалися два хлопці у військовому камуфляжі. На протилежному боці широкого проспекту припаркувалася непримітна, кольору хакі вантажівка. Полог кузова був злегка відкинутий — мабуть, хлопцям закортіло покурити — стирчало кілька короткоствольних автоматів. Над кабіною шофера читався пафосний напис: ‘Люди’.
Це, безсумнівно, вселяло надію. Проте мені раптом гостро захотілося залягти на асфальт, по-пластунськи доповзти до кута, а далі, перекочуючись із живота на спину, дістатися якогось укриття.
А якщо чогось непереборно хочеться — це неодмінно треба зробити, навіть якщо на тобі нове пальто – світлий крем-брюле, а під ним штани в тон. Тим більш, що крещендо цього незрозумілого мого бажання секунда в секунду збіглося з абсолютно недвозначним свистом куль і абсолютно визначеним гуркотом автоматних черг, які супроводжуються трасувальними вогнями…
About the author
. . – . . , , . – , , . : 29. 10. 1958 , . , , . , . . . , . . , . . , , , . , . . , , . , , , . : – . – ! , , ‘ . , . , . : [email protected] : www.vam-moi-knigi.com , .